У 1896 році у Соснівці почала працювати школа для селянських дітей. Розмістилась вона у старенькій хатинці в центрі села. Стіни хатинки були завжди вогкі, покриті цвіллю, підлога глиняна, вся в ямах.
До школи збиралося 50 дітей. Першим учителем у Соснівці був випускник духовної семінарії Орлов Костянтин(що відповідає сьогодні рівню знань учня 6 класу), він вчить всіх дітей.
Згодом селяни почали збирати гроші, щоб збудувати нову школу. У 1912 році було побудоване нове приміщення для земсько-прихідської школи. Завідуючим у новій школі було призначено сина священика Кримінського Дмитра Полікарповича.. В новій школі порядки залишались старими
Після Жовтневої революції у школі було відкрито чотири класи, кожен клас навчав один учитель. Заняття приводились у три зміни, вчилися діти рідною мовою. Кожного вечора всі бажаючі вчитися грамоти збиралися у приміщенні школи і при світлі каганця вчилися.
У грізні роки Великої Вітчизняної війни фашисти перетворили школу на казарму. Одного дня до школи було зігнано чимало людей з підозрілими прізвищами. Їх заставили копати яму під вікнами учительської. Потім у малому корпусі школи цих людей катували, били. Згодом фашисти їх поставили під стіну школи перед ямою і розстріляли. Старожили згадують, що ще довго ця яма дихала, але забрати поранених не було змоги.
Через декілька днів у село прийшли наші воїни і перепоховали загиблих односельчан у братській могилі.
У школі розмістився шпиталь, де лікували хворих жителів села та бійців нашої армії.
Війна відкотилася на захід. У 1943 році школа була відремонтована і почала працювати.
У післявоєнні роки очолив Сенчик Василь Федосійович. За парти сіли всі діти і молодь села. Навчання проходило у дві зміни. Працювала і вечірня школа для дорослих. Всі прагнули до знань, до науки. Школа стає центром культури на селі. На той час найважливішим для всіх було навчання в школі. Вивчали у школі не лише основи наук, а приділялась велика увага і вихованню підростаючого покоління. Вчили любити свою Батьківщину, бути чесними, добрими, виховували працьовитість і повагу до людей, праці; навчали жити в колективі.
Згодом 10 років очолювала колектив школи Деркач Ліда Петрівна. Відзначились принциповістю, вимогливістю, наполегливістю і добротою. Її було нагороджено значком «Відмінник народної освіти». Разом з нею сіяли розумне, добре, вічне вчителька української мови Берегова Надія Олександрівна, вчителька початкових класів Кириченко Оксана Макарівна, математик Руденко Олексій Григорович, пізніше, він протягом трьох років, був виконуючим обов’язки директора школи.
У 1974 році на посаду директора школи був призначений Вишнівський Володимир Васильович, працював на цій посаді до 1981 року. В цей період в школі нараховувалось понад 100 учнів Він змінив стиль роботи школи, її оформлення, перебудував і добудував приміщення школи. За короткий період закінчили будувати шкільну майстерню, перекрили дах школи, розширили територію шкільного майданчика. Крім того, побудували новий будинок у якому жили вчителі, побудували новий будинок у якому жили вчителі. Шкільна майстерня була перевезена у нове приміщення, на місці, яке звільнилося був організований клас. Також був побудований сарай під паливо. Приміщення школи опалювалось брикетом.
Велику увагу приділяв навчанню і вихованню дітей. На той час піонерська дружина була правофланговою в районі.
Пліч-о-пліч з ним трудилися в школі і його дружина Вишнівська Людмила Францівна, сіяли в дитячих душах зерна доброти, творчого неспокою, людяності, щирості.
Докладали чималих зусиль творчості і вчитель історії Масюк Анатолій Андрійович, вчитель математики Андрієнко Петро Онисимович, Олексій Григорович Пінчук та його дружина Ольга Петрівна, Новіцька Фрося Василівна, Рогоза Клава Борисівна, Довганець Алла Тодосівна., Деркач Ліда Петрівна, Берегова Надія Олександрівна, Пінчук Оксана Макарівна
Рішення РК КПУ Вишнівський Володимир Васильович був переведений в іншу школу директором.
А місце керівника школи посів Масюк Анатолій Андрійович (працював у школі педагогом з 1966 року по 2008 рік, викладав географію, трудове навчання, фізкультуру, з 1980 по 2008 рік – викладав історію та правознавство.) З 1980 по 1999 рік – директор школи. В школі працювали 14 вчителів, вихователів груп продовженого дня, 4 чоловіки обслуговуючого персоналу.
Навчально - виховний процес проходив в одну зміну. Кількість учнівського контингенту коливалась в межах від 50-ти до 100 учнів. В школі було пічне опалення. Приступивши до виконання обов’язків адміністратора школи, побудував шкільну котельню та водяне опалення.
Газифікував школу та шкільну їдальню. А також побудовано: цегляний сарай, спортивні площадки ( баскетбольна, волейбольна, перекладини, бруси і т.д.)
На шкільному подвір’ї викопана криниця, обладнано географічний майданчик. В 1997 році, пр. допомозі товариство «Зоря» та особисто його директора Поповича Олександра Володимировича до шкільної їдальні було підведено проточну воду, побудовано каналізацію. Це дало змогу набагато покращити якісне харчування школярів.
До шкільної майстерні було підведено нову 3-х фазну лінію електро – переваг. На виконання правил санітарно – гігієнічних вимог, прокладена нова електро - мережа для ослаблення шкільних приміщень. Після здійснення якісного навчально - виховного процесу щорічно поповнювалась матеріально - технічна база школи. Було придбано радіовузол, для шкільної майстерні комбіновані електроциркулярні, електрофуганок, верстати для обробки деревини, настільний токарно-гвинторіоний верстат, верстат свердлильний та фрезерний.
Школа мала сучасний фізкабінет, який був забезпечений всім необхідним обладнанням, фізичними прикладами та наочністю, а також хімічно - біологічний клас, кабінет з дотриманням всіх вимог, в тому числі санітарно-гігієнічних.
Мали свою кіноустановку, регулярно демонструвалися предметно-навчальними кінофільмами. Проведено великий обсяг робіт по написанню історії нашого села та школи.
В 1993 році було закладено молодий яблуневий сад та вишневий сад, обсаджений липами, а також з лип та берез висадженна алея з твердим покриттям Школа неодноразово виходила переможцем у змаганнях нагороджувалась грамотами.
Як директор школи та вчитель історії і права нагороджувався грамотами районо, облвно та Міністерством освіти.
В 1992 році наказом Міністра освіти України нагороджений знаком «Відмінник освіти України».
Вимогливий і принциповий, весь у пошуках творчості, працював директором близько 20 років.
У колектив влилися молоді спеціалісти: вчитель математики Макаренко Сергій Віталійович, Попович Катерина Володимирівна, Берегова Лариса Миколаївна, Корнєйчик Тетяна Борисівна. Після аварії на ЧАЕС до Соснівки приїхали переселенці. У школі почали працювати вчителька мови Музиченко Софія Іванівна, вчителька початкових класів Музиченко Людмила Іванівна, вчителька музики Гаращенко Олена Миколаївна.
З 1999 року школу очолила Корнєйчик Тетяна Борисівна. З молодечим запалом вона взялась за роботу, багато зроблено було по переобладнанню школи, поповненню новими меблями, комп’ютерами та ін..
Вміло і тактовно, вимогливо і творчо Тетяна Борисівна працює в школі. Скільки з нею зроблено для того, щоб у школі панував порядок, давалися міцні знання.
У 2002 році наша школа відзначала своє 90-ліття. На свято зібралися колишні учні, вчителі, гості, жителі села.
У школі працює 14 вчителів, серед них син вчительки Пінчук Віталій Михайлович та педагог – організатор Смужевич Валентина Іванівна. Всі вчителі наполегливі, творчі, цілеспрямовані.
У 2008 році школу очолила Попович Катерина Володимирівна.
Нині у школі працює 15 вчителів.
Школа живе активним життям: проводяться різноманітні свята, виставки, круглі столи, вікторини, уроки з використанням інноваційних технологій, предметні тижні, позакласна робота з учнями.
Учні школи приймають активну участь в районних конкурсах та змаганнях, де займають перші місця.
Були учасниками Олімпійського уроку в Бишівській ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Є комп’ютерний клас.
У школі працює філіал Фастівської музичної школи по класу «Баян», який очолює викладач Жуков Леонід Митрофанович та його дружина Любов Михайлівна. Їхні учні неодноразово приймали участь в обласному конкурсі-фестивалі дитячої творчості.
Школа тісно співпрацює з громадою села. Учні беруть активну участь в художній самодіяльності села. Відвідують суботники, де садять дерева, прибирають біля пам’ятників та обелісків загиблим воїнам.
